08 травня 2026 року керівник наукового гуртка к.т.н., доцент Яценко В.М. провів засідання студентського наукового гуртка здобувачів вищої освіти «Землеустрій та геодезія» кафедри землеустрою, геодезії та кадастру. Тема засідання «Дуга Струве».

Володимир ЯЦЕНКО показав слухачам який тісний зв’язок має геодезія з математикою і навів математичні формули та теореми тригонометричних функцій, які застосовуються при обрахуванні тріангуляційних трикутників, полігонометрії, а також при вирішенні завдань вищої геодезії.

Дуга Струве входить до Списку ЮНЕСКО за трьома критеріями:

1. Демонструє важливий обмін людськими цінностями протягом певного проміжку часу та розвиток технологій.

2. Є видатним прикладом технологічного ансамблю, який ілюструє значний етап людської історії.

3. Безпосередньо пов’язана із ідеями та подіями універсального значення.

Багато хто називає геодезичні пункти Дуги Струве найбільш дивним об’єктом Списку ЮНЕСКО

Дуга Струве – продукт титанічної праці учених-геодезистів багатьох народів на ділянці у три тисячі кілометрів. І праця ця тривала 40 років. Її результатом стало визначення довжини дуги меридіану, і, відповідно, форми та розмірів нашої Землі.

Пам’ятний знак закінчення Дуги Струве у Старій Некрасівці на Одещині.

Доповідь була дуже цікавою, слухачі дізналися, що довжина досліджуваної дуги становила 2820 км. Найпівнічніша точка розташована на березі Баренцового моря, біля міста Хаммерфест у Норвегії. Південний край Дуги Струве лежить в Україні, на дунайському берез,і в селі Стара Некрасівка (Одеська область, Ізмаїльський район). Ці дві точки позначені монументальними стовпами, решта пунктів на місцевості маркувалися пірамідами із каменів, залізними хрестами, кам’яними стовпчиками (обелісками). Часто на пунктах закопували в землю кам’яний куб із видовбаною, залитою свинцем, серцевиною. 

На території України було розміщено 50 пунктів Дуги Струве. Значна частина вже десь згубилася, а може ніхто їх і не шукав. Відомо про точне розташування 10 пунктів, але у Список ЮНЕСКО внесено лише чотири – три на території Хмельниччини та один в Одеській області. Пункти ще є у Волинській, Рівненській та Тернопільській областях, але ЮНЕСКО потрібно було лише чотири, а представники України запропонували три пункти в Хмельницькій області, як найкраще збережені.

У засіданні гуртка активну участь прийняли здобувачі, задавали багато питань.

Автор: Володимир ЯЦЕНКО (08.05.2026 р.)