Здобувачі спеціальностей 241 Готельно-ресторанна справа та 242 Туризм і рекреація взяли участь у психологічному воркшопі, який мав на меті допомогти зрозуміти ЯК БУТИ ПОРУЧ З ТИМИ, ХТО ПРОЙШОВ ЧЕРЕЗ ВІЙНУ.

Зустріч проводили:

-   Володимир Петров — психолог, ветеран АТО, який з 2017 року спеціалізується на психологічному консультуванні військовослужбовців, ветеранів та ВПО;

-   Олена Штабовенко — психологиня, психотерапевтка, працює в гештальт-підході та тілесно-орієнтованому підході, EMDR-терапевтка.

До заходу долучилося близько 150 осіб: ветерани війни, військові, психологи, члени родин ветеранів, освітяни та інші.

ОСНОВНІ ТЕЗИ ЗУСТРІЧІ

ОСОБЛИВОСТІ СПІЛКУВАННЯ З ЛЮДИНОЮ, ЩО МАЄ ДОСВІД ВІЙНИ:

• уникаємо фраз, що знецінюють, викликають провину і злість;
• достатньо того, що ми поруч, не «розпитуємо», «не ліземо в душу», не оцінюємо;
• якщо у нас немає бойового досвіду, не кажемо «я тебе розумію». Ми навіть не уявляємо, що пережила ця людина;
• не «вмикаємо» гіперопіку;
• люди з досвідом війни «чують» тих, хто є для них авторитетом, а також собі подібних (хто також має досвід війни);
• розвиваємо навички ненасильницької комунікації;
• безумовно приймаємо те, що людина буде уже іншою, і вона в цьому не винна;
• просто запитуємо: «чим я можу бути тобі корисною (им), що тебе зараз може підтримати?»;
• не зникаємо – залишаємо сигнали присутності;;
• обираємо «мовчання поруч», слухаємо без оцінки та зайвих коментарів;
• полон – це про руйнацію кордонів, тому поступово треба їх відновлювати, давати можливість приймати рішення та діяти самостійно;
• зайва «героїзація» не завжди є доречною. Ми можемо не знати, що саме сталося з людиною, їй може бути ніяково про це говорити;
• ефективною може бути саме групова робота з психологом – це дає розуміння, що людина не одна така, і її реакція є нормальною. Просто не є нормальним те, що з нею відбулося;
• не пропонуємо допомогу, якщо не впевнені, що зможемо її надати!

 ПІД ЧАС НАДАННЯ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННИХ ТА ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ :

• приймаємо як гідну, рівну, спроможну людину;
• не жаліємо – це почуття, що знецінює;
• не підходимо зі спини;
• говоримо спокійно та м’яко;
• запитуємо, чи потребує людина допомоги;
• не розпитуємо. Розпитування – це дотик до «рани»;
• уникаємо фраз «не переживай, все буде добре»;
• забезпечуємо максимально «теплу», комфортну і безпечну атмосферу.

Це основні правила, але нюансів і щемливим моментів, якими поділилися учасники зустрічі, дуже багато. І це є темою для обговорення в таких окремих групах як військові, близькі люди ветеранів, психологи, соціальні працівники, освітяни, представники бізнес-спільнот тощо.

Отже, дякуємо за корисний, душевний та професійний захід спікерам, а також групі психологічної підтримки українців «Моє коло»! Маємо надію, що завдяки цьому цінному досвіду ми будемо більш уважними у спілкуванні та зможемо говорити про складні теми делікатно, доречно, з повагою до людей із досвідом війни.

БЕЗМЕЖНО ВДЯЧНІ ВСІМ, ХТО СТОЇТЬ НА ЗАХИСТІ УКРАЇНИ!!!

 Автор: Вікторія ДУГА – старший викладач кафедри готельно-ресторанного та туристичного бізнесу