Упродовж навчання в університеті кожен студент стикається з численними викликами: сесії, курсові роботи, публічні виступи, пошук першої роботи. Це час інтенсивного зростання, набуття нових знань та навичок. Проте, іноді, навіть володіючи необхідним потенціалом, студенти можуть відчувати, що щось не дає їм повністю розкритися та досягти бажаних результатів. Одним із таких підступних явищ є самодиверсія.

   Самодиверсія – це психологічний феномен, коли людина несвідомо або свідомо створює перешкоди на шляху до власного успіху, особливо в ситуаціях, де її компетентність може бути оцінена. Замість того, щоб спрямувати всі свої зусилля на досягнення мети, людина ніби готує собі "алібі" на випадок невдачі. Таким чином, якщо результат виявиться негативним, це можна буде пояснити зовнішніми факторами, а не власною недостатністю.

Самодиверсія в контексті студентського життя

   В університетському середовищі самодиверсія може проявлятися особливо яскраво

• Прокрастинація перед іспитами: студент знає, що до іспиту залишилося мало часу, але замість підготовки він займається неважливими справами, переглядає серіали або проводить час у соціальних мережах. Якщо іспит буде складено погано, завжди можна сказати: "Я просто не мав достатньо часу на підготовку".
• Недостатня підготовка до презентацій: замість ретельної підготовки до виступу, студент відкладає це на останню ніч, сподіваючись на імпровізацію. У разі невдалого виступу, можна буде виправдатися: "Я не встиг/ла належним чином підготуватися".
• Зловживання вечірками перед важливими подіями: напередодні контрольної роботи або співбесіди студент вирішує піти на вечірку та вживає алкоголь. Якщо результат буде незадовільним, причину легко знайти: "Я був/була не в найкращій формі".
• Скарги на складність завдання: ще до початку виконання завдання студент починає скаржитися на його складність, несправедливість викладача або погані умови навчання. Це створює попереднє виправдання на випадок невдачі.
• Уникання додаткових можливостей: студент може відмовлятися від участі у цікавих проектах, наукових конференціях або волонтерських програмах, мотивуючи це браком часу або невпевненістю у власних силах. Підсвідомо це може бути пов'язано зі страхом не впоратися та зазнати критики.

Глибинні причини самодиверсійної поведінки

  Чому ж ми вдаємося до таких саморуйнівних стратегій? Давайте розберемо кілька ключових причин:

• Страх невдачі: це, мабуть, найпоширеніша причина. Невдача може сприйматися як удар по самооцінці, свідчення власної некомпетентності. Самодиверсія дозволяє перекласти відповідальність за можливий провал на зовнішні обставини.
• Страх успіху: парадоксально, але деякі люди можуть боятися й успіху. Це може бути пов'язано зі страхом заздрості з боку оточуючих, необхідністю підтримувати високий рівень досягнень у майбутньому або відчуттям не комфорту від нової ролі "успішної людини". Самосаботаж у такому випадку може бути способом підсвідомо уникнути цих потенційних проблем.
• Низька самооцінка: люди з низькою самооцінкою часто не вірять у власні сили та очікують невдачі. Самодиверсія може бути способом підтвердити це негативне самосприйняття: "Я ж казав/казала, що нічого не вийде".
• Перфекціонізм: прагнення до абсолютної досконалості може призвести до страху перед будь-якою помилкою. Самодиверсія може бути способом знизити власні очікування та зменшити розчарування у випадку неідеального результату.

Розпізнання власних самодиверсійних патернів

  Першим кроком до подолання самодиверсії є її усвідомлення. Запитайте себе

• Чи часто я відкладаю важливі справи на останній момент?
• Чи схильний/схильна я знаходити виправдання своїм невдачам ще до того, як вони сталися?
• Чи уникаю я ситуацій, де мене можуть оцінювати?
• Чи відчуваю я тривогу перед важливими подіями, навіть якщо я добре підготовлений/підготовлена?
• Чи порівнюю я себе з іншими та чи часто відчуваю себе гіршим/гіршою?

  Відповіді на ці питання можуть допомогти вам виявити власні самодиверсійні тенденції.

Кроки до подолання самодиверсії

   Подолання самодиверсії – це не швидкий процес, але цілеспрямовані зусилля можуть принести значні позитивні зміни:

1. Рефлексія та самоаналіз: глибоко проаналізуйте свої страхи та переконання, пов'язані з успіхом та невдачею. Спробуйте зрозуміти, які ситуації найчастіше провокують у вас самодиверсійну поведінку.
2. Переосмислення невдачі: сприймайте невдачі не як кінець світу, а як цінний досвід для навчання та зростання. Кожна помилка – це можливість стати кращим.
3. Фокус на зусиллях, а не лише на результаті: цінуйте свій прогрес та докладені зусилля, незалежно від кінцевого результату. Зосередьтеся на процесі навчання та розвитку.
4. Встановлення реалістичних цілей: розбивайте великі завдання на менші, досяжні кроки. Це допоможе вам відчувати себе більш компетентним та зменшить страх перед невдачею.
5. Розвиток навичок тайм-менеджменту: ефективне планування часу допоможе уникнути прокрастинації та відчуття браку часу.
6. Зміцнення самооцінки: працюйте над підвищенням своєї самоповаги та віри у власні сили. Згадуйте свої попередні успіхи та позитивні якості.
7. Пошук підтримки: обговорюйте свої страхи та труднощі з друзями, родиною або університетським психологом. Підтримка з боку близьких може бути дуже цінною.
8. Звернення за професійною допомогою: якщо самодиверсійна поведінка глибоко вкоренилася та суттєво впливає на ваше життя, не зволікайте зі зверненням до кваліфікованого психолога Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. . Індивідуальні консультації зможуть допомогти розібратися в причинах проблеми та розробити ефективні стратегії її подолання.

   Самодиверсія може стати серйозною перешкодою на шляху до академічних та особистих досягнень. Однак, усвідомлюючи її природу та вживаючи свідомих зусиль, кожен студент може навчитися долати цю деструктивну тенденцію та повністю розкрити свій потенціал.

Пам'ятайте, ваш успіх – у ваших руках, і першим кроком до нього є відмова від самосаботажу.