Як працюють супутникові системи позиціонування, від чого залежить точність визначення координат і як за допомогою смартфона зафіксувати контур земельної ділянки? Ці питання стали основою лабораторної роботи з дисципліни «Електронні геодезичні прилади», яка відбулася 26 жовтня для здобувачів другого курсу бакалаврату спеціальності G18 «Геодезія та землеустрій».

Заняття провів старший викладач кафедри землеустрою, геодезії та кадастру Олександр Коваленко. Перебуваючи безпосередньо на місцевості, він у режимі реального часу транслював через Zoom зображення з камери та екрана смартфона, демонструючи студентам усі етапи роботи з визначення координат і знімання ділянки. Завдяки трансляції з місцевості студенти могли спостерігати за геодезичними операціями практично очима викладача – бачити не лише його дії, а й показники смартфона, зміну координат і результат вимірювань у реальному часі.

Практичну частину розпочали із застосунку Azimut GPS. За його допомогою студенти ознайомилися зі схемою розташування супутників і рівнем сигналу від кожного з них.

Сучасні смартфони можуть приймати сигнали кількох глобальних навігаційних супутникових систем (GNSS), зокрема американської GPS та європейської Galileo. Використання сигналів різних систем дає змогу отримувати більше супутникових вимірювань і за сприятливих умов покращувати визначення місця.

Цей приклад допоміг студентам зрозуміти, чому для геодезичних вимірювань важливо не лише отримати координати, а й оцінити спосіб їх визначення та надійність результату.

В умовах війни в Україні особливої актуальності набуває питання достовірності супутникових навігаційних даних. Під час заняття учасники обговорили глушіння GNSS-сигналів та їх підміну (спуфінг), унаслідок яких навігаційний пристрій може показувати неправильне місце розташування.

Застосунок Azimut GPS має функцію перевірки сигналу на ознаки підміни, зокрема шляхом порівняння супутникового часу із системним часом смартфона. Студенти ознайомилися з цим інструментом і дізналися, чому під час роботи з координатами необхідно критично оцінювати отримані дані.

Наступним етапом стала робота із застосунком Locus Map. За його допомогою викладач записав трек обходу ділянки та продемонстрував знімання її контуру у вигляді полігона.

Отриманий маршрут не в усіх місцях точно повторював фактичну траєкторію руху. Це стало приводом для обговорення причин похибок позиціонування та чинників, які на них впливають, зокрема наявності дерев і будівель, умов приймання супутникових сигналів та особливостей руху під час знімання.

Важливою перевагою такого підходу є можливість експортувати отримані координати для подальшого опрацювання в геоінформаційних системах (ГІС).

На завершення заняття викладач навів практичний приклад використання отриманих знань у повсякденному житті — визначення приблизного контуру власного будинку або дачної ділянки та порівняння отриманих даних із кадастровим планом. Водночас для встановлення юридично значущих меж земельної ділянки необхідні належні геодезичні роботи та участь кваліфікованих фахівців.

Такий формат дозволив поєднати дистанційну участь студентів із повноцінною практичною демонстрацією на місцевості. Використання двох відеопотоків із камери та екрана смартфона дало змогу одночасно бачити робочий процес і результати вимірювань. Лабораторна робота дала студентам змогу побачити, як теоретичні знання про супутникові системи позиціонування перетворюються на практичні дії – від аналізу сигналів до отримання координат і побудови контуру ділянки.

Автор: Олександр Коваленко (27.10.2026)