8 травня в Україні та у всьому світі вшановується День пам’яті та примирення. Кожне слово у назві цієї дати має глибоке значення. Пам’ять говорить нам про те, що ми маємо не забувати мільйони людей, які загинули у Другій світовій війні. Примирення – означає, що всі країни, що брали участь у кривавих діях тієї війни мали б примиритися між собою та не починати нових війн.

Мета цього пам’ятного дня – ще раз нагадати про невинних жертв війни, про безглуздо знищених в результаті бойових дій людей, про жахливі воєнні злочини, злочини проти людяності.

 На жаль, наші сподівання не завжди виправдовуються і українцям знову доводиться боронити своє право на існування, яке цього разу заперечують російські нацисти.

День пам’яті та примирення відзначають 8 травня не випадково. Адже саме цього дня, у 1945 році було підписано Акт про капітуляцію тодішнього агресора – Німеччини. Подумки повертаючись в ті дні, важливо оцінити внесок кожної держави, а також кожної окремої людини у завершення воєнних дій.

Для українців війна не закінчилась в 1945 році, оскільки Українська повстанська армія вела бойові дії принаймні до 1956 року.

Українці боролися з ворогом, перебуваючи в армійських лавах різних країн. У складі польської армії воювало близько 150 000 вихідців з України, США – до 100 000, Канади – 40 000. Також українці брали участь в боях проти німецької армії у складі окремого батальйону французького Руху Опору.

На 59-му з’їзді Генасамблеї Організації об’єднаних націй, дата 8 травня отримала офіційне визнання та назву – День пам’яті та примирення.

Про дані події більш детальніше можливо ознайомитись, переглянувши книжкову виставку «Роки війни – століття пам’яті», яку підготували співробітники наукової бібліотеки ХДАЕУ в читальній залі головного корпусу.

Автор: Наукова бібліотека ХДАЕУ ( 07.05.2024)